Logo Creative Society БЛАГОТВОРЧЕ
СУСПІЛЬСТВО

Благотворче суспільство — гарантія свободи і рівних прав для кожної людини!

18 вересня 2020 р.
Коментарі

Прагнення свободи — одна з найсильніших внутрішніх потреб людини. У досягненні свободи люди бачать шанс забезпечити безпечне незалежне існування як можливість побудувати життя у комфорті та щасті. Поняття «свобода» можна зустріти у різних історичних епохах. Воно цікавило багатьох мислителів історії, використовувалось релігійними та політичними діячами у зверненнях до народу. Досі у повсякденному житті ним оперують і маніпулюють, починаючи від індивідуального розуміння цього слова, до масштабів держав та всього суспільства загалом. Існує безліч декларацій та конвенцій про права людини, про свободу особистості, гасел і маніфестів, які закликають до цієї великої цілі. При цьому за останні 6 000 років, незважаючи на всю різноманітність застосування цього терміну, жодна обіцянка про свободу для всього суспільства та для кожної людини в ньому за фактом не була доведена до своєї практичної реалізації.

Історія рясніє прикладами, коли під великим гаслом «свобода» починалися кровопролитні війни і революції, відбувалися незаконні вторгнення на території інших держав. Так виправдовувалось багато політичних колізій, вигороджувались антилюдські дії, спрямовані на збагачення одних за рахунок інших. З такими зовнішніми благими цілями відбувалося насильницьке втручання у життя мирних людей, ставлячи під загрозу як їх спокійне існування, так і питання безпеки й збереження життя. Причина цього — споживацький формат взаємин суспільства.

Саме прагнення людини до свободи благородне та абсолютно природне. Але в нашому світовому суспільстві, що живе у споживацькому форматі взаємин, поняття «свобода» забруднилось обманом, брехнею, маніпуляцією в брудному досягненні егоїстичних цілей одиниць з метою їхнього тотального контролю над масами. Вже 6 000 років на благородній внутрішній потребі людей іде нелюдська гра в гонитві за владою над ними.

Закони споживацького суспільства залишаються ті самі в усі часи його існування. Згадаймо історичні приклади часів рабовласницького ладу. У Стародавній Месопотамії за неможливість виплатити борги своїм царям люди продавали себе у рабство. З періоду Третьої династії Ура вільні городяни ставали рабами через борги чи голод, а збіднілі батьки змушені були продавати своїх дітей. У 1-му тисячолітті до н. е. у Вавилонії було присутнє храмове рабство. Серед рабів були і військовополонені, віддані чи заповідані храму, і вільні люди: волоцюги, діти бідних батьків, віддані заради порятунку від голодної смерті.

Закони Хаммурапі — яскравий приклад того часу. Ці закони юридично оформили існування рабовласницької держави. За кодексом Хаммурапі рабами могли стати як військовополонені, так і вільні люди. Кодекс був спрямований на захист рабовласників від норовливих рабів. Лише мізерний відсоток законів давав рабам формальну можливість набуття свободи. Процес оскарження свого рабського становища відбувався у судовому порядку, та у разі програшу наслідки для раба були далеко невтішними. За законами кодексу середня ціна раба становила 150-250 г срібла, така сама плата була і за найманого вола.

В історії рабовласницького ладу схожих прикладів безліч. У Стародавній Юдеї, у Стародавньому Єгипті вільна людина ставала рабом через нездатність виплатити борги. Рабство було природним наслідком бідності. Селяни продавали себе в рабство, відчуваючи потребу в їжі та даху, так як життя рабів цінувалося вище, ніж життя селян і, відповідно, часто було кращим.

Тобто створювалися вкрай нестерпні умови для простих людей, яким не залишалося виходу, окрім як продати себе та свою сім'ю у рабство. Населення лишали напризволяще без засобів для існування. В егоїстичному суспільстві споживання і наживи вільне існування людини знецінено як непотрібне та невигідне для панів. Перестаючи бути залежним від господаря, людина позбавлялася товарної вартості раба, здобуваючи свободу лише формально.

Подібне відбувалося й за часів найманого рабства, коли вивіска «раб» змінилася на вивіску «найманий працівник». Цінність життя найманого працівника для власника часто була навіть нижчою за раба, бо у найманого працівника була можливість піти. Та знов-таки соціальні умови існування людини на той час не давали їй жодних гарантій забезпечення життєво необхідних потреб. Відповідно вона могла вибирати або роботу у роботодавця і залежність від нього, або бідність, голод і навіть смерть.

Спільне в існуванні рабів минулих століть та сучасної людини

Якщо порівняти існування рабів минулих століть із сучасним існуванням звичайної людини, можна побачити ту саму експлуатацію, злидні, бідність, пригнічення, хронічну нестачу коштів на задоволення базових потреб, постійну гонку за виживання. Боргові зобов'язання, дійсна відсутність права вибору, постійні обмеження, високі податки, і при цьому важка робота і мізерна оплата праці – наявність цих факторів повсюдно спостерігається у сучасному «цивілізованому вільному суспільстві» для більшості його населення. Рівноправність у суспільстві існує часто лише на папері. Життєво необхідна кожній людині свобода, яка за фактом має бути однією з головних опор суспільства, при споживацькому форматі взаємин є майстерним інструментом одиниць для вигідної маніпуляції масами.

Незважаючи на змінений зовнішній вигляд і гучні гасла зі словами «демократія», «свобода» і «незалежність», рабство як було за часів рабовласницького ладу, так і залишилося зараз, але в більш завуальованій формі. Демократія за всіх часів подавалася як суспільство вільних людей із самоврядуванням народу, але насправді дійсність не відповідає гарній вивісці.

Поняття «демократія» бере свій початок у Стародавній Греції. У демократичному полісі Афіни верховним органом управління були так звані «народні збори». Водночас давньогрецьке суспільство було суворо розділене, зокрема і за гендерною ознакою. У ньому існувала ієрархічна драбина влади. До складу демосу входили вільні громадяни чоловічої статі, які мали цивільні права. Вони складали меншість у порівнянні з іншими. Інші категорії населення вважалися неповноцінними. У розумінні повноправних еллінів-чоловіків жінки були істотами нижчого сорту. Раби за людей не вважались. Привілейована частина суспільства давала позики під заставу особи боржника чи землі. Розвиток товарно-грошових відносин привів до появи кабальних рабів за борги. Політична демократична система античної держави насправді відповідала рабовласницькому ладу з гарною новою вивіскою.

Державні закони багатьох сучасних демократичних країн не тільки складені на користь меншості і служать для покращення їхнього добробуту, але й облаштовані так, що позбавляють можливості більшість населення коригувати та змінювати ці закони. Простий громадянин не має змоги брати участь у формуванні суспільства і, відповідно, впливати на покращення свого добробуту та всього суспільства в цілому, не може скасовувати закони, які шкодять життю людей, їхній безпеці і здоров'ю. Громадяни багатьох країн залишаються не по-людськи пригніченими високими податками, борговими зобов'язаннями, їм не до участі у громадському житті. Суспільний порядок у світі встановлюється активним волевиявленням одиниць і пасивністю більшості населення. Така мовчазна позиція є негласною підтримкою домінування одних над іншими з делегуванням їм влади.

Але ж де наша відповідальність? Де ж участь всього суспільства на благо самого суспільства, а не одиниць на благо лише тих самих одиниць? Де активна позиція і особиста відповідальність кожної людини? Хіба не нам жити у суспільстві, яке ми формуємо? Але ми формуємо його не тільки дією, а й бездіяльністю. Чи не є ця бездіяльність мовчазним перекладанням відповідальності, а отже, перекладанням своїх прав і свобод? Де ж участь кожного? І яка вона має бути? Яка альтернатива виходу із глухого кута споживацького формату взаємин?

Якщо при споживацькому форматі взаємин свобода, рівні права та однакові можливості для кожної людини завідомо виключені, відповідно, необхідно змінити сам формат людських взаємин. Сьогодні єдиною альтернативою для побудови мирним шляхом вільного чесного суспільства для кожного його мешканця є побудова Благотворчого суспільства.

Споживацький формат взаємин — це завідомо розділення і деградація суспільства у безмежному споживанні з його неминучим кінцем. Благотворчий формат взаємин — це суспільство єдності, свободи, миру, рівних прав і величезних можливостей для кожного разом з еволюцією людства до ідеального суспільства, суспільства мрії кожного. Благотворне суспільство — це єдиний шлях, який може вивести людство з глухого кута споживання і самознищення.

Опорами Благотворчого суспільства є 8 Основ Благотворчого суспільства.

Торкаючись у цій статті такої болючої сьогодні теми, яка стосується свободи і прав Людини, доречно навести другу основу Благотворчого суспільства — Свобода Людини.

Друга Основа Благотворчого суспільства:

Свобода Людини

Кожна людина за правом народження наділяється правом бути Людиною. Всі Люди народжуються вільними і рівними. Кожен має право вибору. Не може бути ніхто і ніщо на Землі понад Людину, її свободу та права. Здійснення прав і свобод Людини не повинно порушувати права і свободи інших людей. 

Текст другої основи Благотворчого суспільства

Друга основа разом з іншими основами розкриває нам цілісне необхідне розуміння основних опор і орієнтирів вільного суспільства та існування в ньому вільної Людини. У Благотворчому суспільстві рабство, примус, придушення, приниження, обмеження будь-якої людини виключено. Життя кожної Людини набуває необхідну найвищу цінність як вільної і рівної з гарантованою наявністю її прав. Забирається нав'язана у століттях споживацька товарна вартість індивіда як раба, як речі.

Кожна людина у Благотворчому суспільстві гарантовано здобуде свободу і безліч можливостей. Зараз для того, щоб вижити, багатьом доводиться йти по головах. І навіть якщо виходить накопичити невеликий капітал, ні в кого немає гарантії, що завтра вона його не втратить, і вся її багаторічна праця не кане в Лету, і вона не залишиться ні з чим. У Благотворчому суспільстві цього не буде. Кожна людина вже при народженні отримує право на забезпечення своїх базових потреб, житло, харчування, доступну на високому рівні медицину та необхідну освіту. Права і свободи кожного зберігаються і цінуються суспільством. Кожен за бажанням зможе брати участь в керуванні суспільством, маючи на це абсолютне право нарівні з іншими, беручи на себе відповідальність перед усіма. Всі члени суспільства зможуть брати участь у формуванні суспільних законів, у їхній зміні чи скасуванні.

У добу науково-технічного прогресу, коли з'явилася така технологія як інтернет, яка здатна зібрати разом багатьох людей з усього світу, все вищесказане зробити абсолютно реально. Всесвітня мережа інтернету дозволяє створити необхідні умови для прийняття спільних рішень усім суспільством, інформування всього людства і за потреби сприяє швидкій консолідації людей у світі.

Людям необхідна свобода! Це найважливіший чинник їхнього нормального існування, їхнього здорового розвитку. Свобода та рівноправність у суспільстві відкривають можливості для внутрішнього розкриття кращих якостей кожної людини, індивідуального особистісного зростання і творення на благо суспільства. Це створює поштовх необхідного еволюційного розвитку суспільства. Лише благотворчий вектор розвитку подій нарешті дасть можливість вдихнути на повні груди і відчути надійний ґрунт під ногами всім, кому споживацький лад перекривав кисень життя, вибиваючи з колії рівноваги та стабільності.

Ви скажете, що неможливо створити таке суспільство? Хіба ця думка не нав'язана вашому мисленню тими, кому невигідна ваша свобода? Чи не в цьому обмеженні криється контроль над нами? Дві жахливі речі зробили з людством: роз'єднали нашу єдину сім'ю, бо так легше керувати нами, і нав'язали рабську психологію масам. Та сила наша у єдності і сила наша у свободі! Якщо люди дійсно, а не на папері оберуть Благотворче суспільство, ніщо і ніхто не зможе відібрати у них свободу, і їхні права ніколи більше не зневажатимуться!

Кожен всередині розуміє, що створення такого суспільства можливе, реальне та життєво необхідне. Кожен мріє про таке вільне та прекрасне життя! У Благотворчому суспільстві свобода та рівноправність стануть реальністю для всіх. Це неминуче приведе до еволюції, створивши необхідні умови для ідеального суспільства. Тільки згуртування всіх у єдиній благотворчій меті зробить досягнення мрії кожного про щасливе і мирне життя реальним і здійсненним. Благотворче суспільство — це вільне суспільство з однаковими можливостями для всіх, яке забезпечує реальне право вибору і гарантує вільне безпечне життя всім нам.

Що таке Благотворче суспільство

Насправді побудувати Благотворче суспільство абсолютно не складно, якщо кожен, хто розуміє цю життєво важливу необхідність, візьме активну участь у реалізації цієї всенародної загальнолюдської ініціативи. Шляхом благотворення, об'єднання та є разом ми це зможемо! Людям достатньо перестати перекладати відповідальність за свою долю і долю всього людства, взяти ситуацію в свої руки, перестати слухати порожні обіцянки та об'єднатися з такими ж небайдужими людьми у благотворчих, позитивних, мирних діях уже зараз. Усі ми народжені рівними! Під силу кожному докласти максимум зусиль для того, щоб шляхом побудови нового формату взаємин повернути справжню свободу собі і всьому людству. Усі ми — єдине суспільство, єдине людство, одна сім'я. Зараз є реальний шанс у рівності та братерстві відродити колись втрачену єдину загальнолюдську родину. Перебуваючи всім людством перед вибором між життям та смертю, відповідь очевидна: кожен хоче жити!

Немає життя без свободи, свободи без рівноправності, а рівноправності без Благотворчого суспільства, в якому цінна кожна Людина! Справжня рівноправність, свобода та індивідуальна самореалізація можливі лише у Благотворчому суспільстві. Це єдиний вихід для нас усіх. Благотворче суспільство — єдиний спосіб вижити тобі, твоїм близьким і всьому людству, скинути ношу рабства і здобути довгоочікувану свободу. Вибір за тобою!

Алекс Фрідман

Залишити коментар