Стабільність, благополуччя, спокій – таким було моє життя до певного моменту. Комфорт і зручність, здавалося, так буде завжди, інакше й не буває. І раптом стався економічний колапс, місцева валюта дешевшала з шаленою швидкістю, пропорційно зростанню долара. З'явився страх… Страх завтрашнього дня… Ціни на продукти, воду, паливо, ліки почали зростати до якихось космічних цифр.
Дефіцит. Закрилося багато магазинів, бренди просто поїхали, інші розорилися. Дивно, незвично ламати голову над тим, де купити собі щось з одягу, якщо з'явиться потреба.
Медикаменти. Їх не стало. Скільки людей із хронічними захворюваннями їздили країною від аптеки до аптеки у пошуках своїх ліків! Хтось встиг закупитись на кілька місяців вперед, поки ще не все зникло з полиць, а хтось так і залишився ні з чим…
Продукти харчування. Багато що, до чого ми звикли, просто зникло. Добре, я не вибаглива в їжі, але все ж таки... Стали з'являтися продукти низької якості за дуже високими, не звичними для нас цінами. Сурогат олії, сиру, м'яса… Таким чином, як я розумію, виробники намагалися вижити в суворих умовах дорожнечі всього.
Питну воду ми зазвичай набирали у джерелах, яких дуже багато у гірських районах. Але до кінця цього літа джерела почали пересихати. Нічого не залишалося, як купувати воду, яка також стала дуже дорогою через дефіцит та подорожчання палива. Звернула увагу на такий феномен. Є одне гірське джерело у далекому селищі з найчистішою водою відмінної якості. Воно не пересихало ні взимку, ні влітку. Краник був зламаний, вода не перекривалася і постійно текла, йдучи в землю. Тобто в сусідньому районі люди страждають без води, купують її, переплачуючи, а тут тече в землю, і нікому немає діла… Адже логістика легко вирішує ці питання: продумати постачання всіх регіонів необхідним і налагодити це постачання…
Паливо. Зненацька паливо стало дефіцитом. Бензозаправки скоротили свій робочий день до 4 годин. Дехто зовсім перестав відкриватися. Черги з автомобілів на заправку складали кілька кілометрів. Зрозуміло, що повний бак нікому не наливали. Уявіть собі, ви відстояли кілька годин у черзі на жарі під 40 градусів, заправили бензином автомобіль на 2–3 дні, і ви щасливчик. Іншим людям зовсім не пощастило, бо їм не дісталося бензину. Почали траплятися нещасні випадки, сварки і навіть перестрілки за чергу. Було багато смертельних бійок.
Мені пощастило. Як медичному працівнику, мені наповнювали бак на тиждень. Щопонеділка я прокидалася з жахом: чи вдасться мені сьогодні купити бензин, адже до роботи їхати 17 км?! Громадський транспорт у нашому регіоні відсутній як такий. А робота — єдине джерело виживання для моєї родини.
ДТП. Черги за бензином спровокували низку жахливих ДТП. Автомобілі просто не встигали загальмувати, коли перед ними раптом з'являлося на автостраді величезне скупчення машин перед заправкою. Один випадок назавжди врізався у пам’ять. Жінка та її четверо дітей їхали до столиці в аеропорт зустрічати чоловіка з поїздки. Вони так і не доїхали, потрапивши у смертельну аварію неподалік заправки. Ніхто не вижив.
Уявіть собі дорослого, сповненого сили чоловіка, який стоїть на вулиці і кричить від безпорадності: «Люди, допоможіть! Мені потрібні ліки для дитини, у мене є гроші, багато грошей, я готовий платити будь-яку суму!» Але ліків немає. Зненацька навіть гроші перестали вирішувати проблему. Ми завжди думали, що найстабільніша та найкраща інвестиція – це нерухомість. А тут раптом виявилося, що ані земельні ділянки, ані житлові приміщення неможливо продати навіть за півціни! Хто ж тепер вкладатиметься в нерухомість у такому нестабільному регіоні?!
Електропостачання. Електроенергія стала дефіцитом. Ми усвідомили, що вся країна, хай і невелика, для електропостачання спалює закупний дизель. Купувати стало дорого, електроенергію стали давати не більше 2 годин на добу, а потім взагалі припинили подачу. Країна поринула у темряву.
Світові ЗМІ вирішили висвітлити цю подію, й інформація про відсутність електроенергії в країні промайнула на екранах телевізорів. Мені стали дзвонити друзі, знайомі, родичі, запитувати, як у нас справи, чи не потрібна допомога. Дякую вам усім, ви підтримали у скрутну хвилину. На душі стало тепліше, ми не самотні.
У цей момент мене вразили такі відкриття: наскільки ми (людство) роз'єднані і як мало знаємо про те, що відбувається у сусідній країні; ми звикли довіряти і серйозно ставитись лише до інформації, що передається офіційними ЗМІ. Адже багатьом родичам я розповідала, що у нас відбувається, але реально вони захвилювалися, лише переглянувши цю новину по телевізору. Може це і нормально, ось тільки ЗМІ так мало дає правдивої інформації, і далеко не висвітлює загальну картину того, що відбувається у світі. І у нас створюється своєрідна ілюзія загального благополуччя.
Громадяни залишилися зі своїм лихом віч-на-віч. У всіх жевріла надія, що ось-ось оберуть новий уряд і всі наші біди зникнуть, але ситуація не змінилася.
Уявіть собі лікарні, відключені від електроенергії, людей, які помирають без апаратів життєзабезпечення, маленьких дітей. Смерть місячної дитини в лікарні через відсутність електроенергії призвела до хаосу, погромів, перестрілок. Але це залишилося поза увагою з боку влади.
Ми з подивом виявили, що все, абсолютно все прив'язано до долара. Навіть ціна на молоко від корови в найдальшому гірському селі залежить від долара. І завжди цьому є пояснення: або корм привозиться з інших країн, або паливо, або ще щось.
Наш стабільний і благополучний світ зруйнувався як картковий будиночок.
Ви, можливо, подумаєте, що це за жахливий блокбастер? Все це відбувалося реально влітку 2021 року в Лівані. Досі відбувається. Мені доводилося чути такий вислів: «Знайшла, куди поїхати!»
Можливо, в інших країнах трохи спокійніше, але хіба стабільно, безпечно? — Ні. Адже ми всі з вами живемо у споживацькому суспільстві, в якому не цінується життя людини. Ми звели на престол гроші. Хто багатший, той і правий. Ми переклали всю відповідальність за наше життя на обраних, створивши необмежену владу еліти. У мене багато друзів, які живуть у різних країнах світу. І кожен скаржиться на постійну інфляцію, погіршення умов життя, на безвідповідальність і самоуправство влади. Це не той світ, який ми хочемо залишити своїм дітям!
Те, що відбувається в нашій країні я назвала б економічною війною, з мільйонами постраждалих, загиблих, розорених. Війна без жодного пострілу. Немає сенсу шукати винних. Я не політолог. Основна маса населення, як і я, не дуже добре розуміється на причинах того, що відбувається. З екранів телевізорів ллється безмежна брехня. Кожен канал належить якійсь політичній силі та займається перекладанням провини на конкурентів. А народ, опинившись на межі виживання, намагається знайти вихід. Багато хто став встановлювати сонячні батареї. За неймовірні гроші, адже всі й так розорені! Не минуло й двох місяців, як з'явився новий податок на встановлення сонячних батарей. Звучить як поганий анекдот, але це правда.
У народі народилася приказка — «Все подорожчало, крім наших життів!»
Така ситуація виявилася можливою, як мені здається, з таких причин:
Споживацький формат суспільства.
Роздроблення населення на релігійні та політичні течії.
Повне перекладання відповідальності на можновладців.
Абсолютна влада, що породила «драконів».
Мені захотілося коротко описати цей досвід для того, щоб якнайбільше людей дізналися про це, і ми всі зрозуміли, що наш маленький світ серйозно хворий, і в разі катастроф і катаклізмів за все розплачуватися будемо ми з вами, прості люди, нашими гаманцями, здоров'ям і навіть життям. Споживацьке суспільство не передбачає відповідальності, воно побудоване на жадібності та егоїстичних амбіціях. Виходить, що нами грають як пішаками на шахівниці. Адже для когось це лише гра, і є хтось, хто дуже добре наживається на розоренні населення! Це рабство.
Зрозуміло, що міняти потрібно сам формат взаємин у нашому суспільстві зі споживацького на благотворчий. Споживацький формат, як вірус, захопив всю нашу планету. Його найбільш впізнавані риси: знецінення людського життя, відсутність впевненості у завтрашньому дні, безперервна інфляція, постійна стимуляція зростання споживання, величезне надвиробництво при сталому зростанні кількості людей, що живуть за межею бідності, глобалізація з поступовим зосередженням капіталу в руках одиниць. При цьому ми просто вбиваємо екосистему нашої планети заради наживи.
Я вже кілька років беру участь у міжнародному проєкті «Благотворче суспільство» і знаю, що у нас є реальний вихід! Ми всі можемо жити по-іншому – у світі благополуччя, процвітання, де кожна людина цінна й важлива, у світі, де прогрес іде семимильними кроками і всі відкриття служать на користь суспільства та кожного індивіда. Для цього не потрібні мітинги і революції, а потрібне бажання більшості. Зараз для мене це із теорії стало практикою. Це не хтось десь там став кліматичним біженцем чи помирає з голоду, це населення моєї країни, цілої країни у смертельній небезпеці та у вакуумі байдужості. Поки писала ці рядки, надійшла звістка про економічний дефолт у двох сусідніх країнах, досить великих і вагомих на світовій арені. Безперечно, кожен із нас хоче жити добре і бути впевненим у завтрашньому дні. Тому зараз дуже важливо об'єднувати наші зусилля для побудови Благотворчого суспільства.
Благотворче суспільство — це новий формат життя, протилежний споживацькому, він служить людині. Дуже багато людей по всьому світу сьогодні підтримують Благотворче суспільство. Кожен, хто розуміє абсурдність і глухий кут, в який ми прийшли, хто бачить глобальність наших проблем, хто вже знає про цикл кліматичних катастроф, у який увійшла наша планета, знає — без Благотворчого суспільства нам не вижити. У БС найвища цінність — Життя Людини, і виходячи з цього все служитиме на користь суспільства та індивіда.
4 грудня 2021 року я з мільйонами людей дивилася міжнародну онлайн-конференцію «ГЛОБАЛЬНА КРИЗА. ЧАС ПРАВДИ», яка транслювалася одночасно 100 мовами світу. Науковці, політики, релігійні діячі, аналітики, всі в один голос сказали — Благотворче суспільство нам необхідне, щоб цивілізація не знищила сама себе чи не перетворилася на пил під тиском кліматичного апокаліпсису. Чому саме Благотворче суспільство? Зараз наука та новітні технології працюють виключно для приватних інтересів. Але саме формат Благотворчого суспільства дозволить нам об'єднати наші зусилля, весь технічний та науковий потенціал, щоб вирішити глобальні проблеми, непосильні кожній окремо взятій країні. Йдеться про проблеми голоду, питної води, постійну інфляцію, зруйновану екологію, проблеми здоров'я, лікування «невиліковних» і хронічних захворювань, і найголовніше — про проблему виживання людства в період наростаючих кліматичних катастроф. У споживацькому суспільстві навіть можновладці не застраховані. Вони, як і всі, хворіють, помирають від «невиліковних» хвороб. Якщо ми не вчинимо реальних дій просто зараз, то найближчим часом найціннішими ресурсами можуть стати вода, повітря і продукти харчування. Кому тоді будуть потрібні їхні гроші?
Благотворче суспільство — єдиний варіант вижити і створити світ гідний людей, щоб нарешті ми змогли називатися цивілізацією по праву.
Те, що ці проблеми руйнують наш світ, визнають усі, навіть ООН. Проблеми визнаються, оголошуються шляхи вирішення, але за фактом нічого не робиться. Ба більше, це стає новим способом заробляти капітал. Як, наприклад, купівля та продаж квот на промисловий викид СО2. До речі, справжня причина різкої зміни клімату не СО2, а циклічність космічних процесів, що впливають на нашу планету. Але це не афішується, бо на цьому грошей не заробити.
Найбільше мене вразило на конференції, що відомі люди, які займають дуже високі посади, говорили прямо — потрібне об'єднання всіх людей, потрібно, щоб кожен почав діяти, тільки так можна перемогти систему споживацького формату.
Багато політиків при знайомстві з проєктом «Благотворче суспільство» зізнавалися, що це чудовий вихід із глобальної кризи, але без електорального запиту більшості людей вони не можуть щось змінити.
Наше споживацьке суспільство я уявляю як гігантський маховик, розкручений на величезних швидкостях. Кожен із нас — маленька шестірня. Хіба може пара політиків зупинити маховик і розкрутити його в інший бік? Не може. Потрібне зусилля більшості людей. Настав час перестати сподіватися на когось, що хтось прийде і за нас все зробить. Необхідно брати на себе відповідальність і діяти самим. Ми всі, об'єднавшись у єдиному прагненні, можемо побудувати Благотворче суспільство, в якому найбільшою цінністю буде Життя Людини (а не гроші, як це сьогодні).
Ми реально багато можемо! Для найкращого результату не вистачає лише тебе, мій друже!
Учасниця проєкту «Благотворче суспільство» Юлія
Залишити коментар