Біженці. Реалії виживання у сучасному світі

Прем'єра документального фільму «Біженці» відбулася 4 грудня 2021 року на конференції 

«Глобальна криза. Час правди»

За даними ООН у 2021 році кількість біженців перевищила 84 мільйони людей, і ця цифра невпинно зростає. Сьогодні у світі, для когось цивілізованому та благополучному, мільйони людей залишають свої будинки, гнані війнами, зазнаючи насильства й порушення прав людини, переживаючи кліматичні лиха.

Вони біжать-пливуть-їдуть, рятуючи свої життя, сподіваючись знайти притулок у безпечнішому місці. А за фактом біженці потрапляють у нове «пекло»: нелюдські умови життя, без даху над головою та їжі, страждаючи від ворожого ставлення, побиття та насильства. Ніхто їм не радий, нікому вони не потрібні.

«Це була жахлива подорож. Знаєте, тільки я і мій чоловік в інвалідному кріслі, протягом 4-х днів. Це було важко. Я ніколи-ніколи цього не забуду... Немає табору, взагалі нічого немає. Нас просто залишили. Вони брали лише сирійців, тому ми могли розраховувати лише на себе...» — каже Сома, біженка з Іраку. 7 років тому вони з чоловіком залишили свою країну і прибули до Туреччини, але досі їхні документи перебувають на розгляді в УВКБ ООН. Сома каже, практично ніхто ними не займається, а через відсутність документів становище її сім'ї у країні дуже нестабільне, вони постійно борються за виживання.

Що змушує людей покидати свої будинки

Джумакан Алікузадж розповідає, як він потрапив до Німеччини: «Я родом з Афганістану, мені 25 років. Коли я приїхав до Німеччини, мені було 17 років і досі ніхто мені не допоміг. У мене багато труднощів. У дорозі було дуже важко й небезпечно. В Ірані було дуже важко і в Болгарії також. 5 днів і ночей ми йшли горами без їжі, було тільки печиво або щось, що було в нас в рюкзаках... Шлях був дуже важким. Ми не їхали машиною, а йшли пішки з Афганістану до Німеччини. Якби в Афганістані не було війни, я міг би там залишитися зі своєю сім'єю. Я залишив свою сім'ю через війну. Я втратив на війні свого батька».

Люди, які допомагають біженцям, розповідають жахливі речі про їхні реалії, які навіть на думку не спадають простій людині. Жінка зі Швеції, ім'я та обличчя якої не розголошується з метою безпеки, розповіла про жахливий ритуал «бача-базі», який проводить в Афганістані клан бандитів: «Вони шукають гарного хлопчика. І вони забирають цього хлопчика, роблять макіяж і він танцює для них ночами. І цей хлопчик має піти з чоловіком, з яким йому скажуть. І над ним чинять сексуальну наругу. Я відвезла трьох із них до лікарні у Швеції, щоб їх прооперували. У них все було сильно пошкоджено всередині. В одного навіть черв’яки там були».

Беззаконня цивілізації

Так, сьогодні є закони та міжнародні конвенції, які захищають біженців, але лише на папері. А насправді ці люди, тікаючи від одних небезпек, у нашому «цивілізованому» світі знову стикаються із загрозами життю та здоров'ю, зазнають гонінь і насильства.

Біженець із Конго Принц Окітафумба Домба розповідає про своє життя у Південній Африці: «Це дуже хороша країна. Але єдина проблема, з якою ми стикаємося, це насильство на ґрунті ксенофобії. Бо тут взагалі не люблять іноземців. Ви не проведете і місяця без того, щоб не зазнати нападів на ґрунті ксенофобії. Вони кажуть, що як іноземець ти крадеш їхню роботу.

Я втратив надію жити у чудовому суспільстві. Я не знаю, я втратив цю надію, бо бачу, як убивають людей, бачу, як у них стріляють просто на моїх очах. І страх, який я зараз відчуваю, за моїх двох дітей. Щодня в голові я чую думки: «Це може статися з моєю дитиною, це може статися зі мною. Через це я немає спокою. Я втратив цей спокій».

Торгівля людьми

Так, закони споживацького суспільства не захищають біженців. Табори, які для них організовують, не мають умов для нормального життя, зате часто вони стають новою пасткою, де люди зазнають фізичного і психологічного насильства. Сьогодні вимушена міграція нерозривно пов'язана із постійними порушеннями прав людини. Саме біженці найчастіше стають жертвами величезного багатомільйонного бізнесу з торгівлі людьми. Їх продають на органи, для сексуальних втіх чи важкої роботи.

«У Північній Африці, навіть у Лівії, існував певний ринок, де людей продавали за сімдесят, сто чи двісті доларів. Молодих людей змушували працювати безкоштовно, тобто практично як рабів…

Йдеться про торгівлю людьми, серед яких є жінки і маленькі діти. Йдеться про цифру в два мільйони людей щороку. Тобто ми говоримо про колосальну кількість людей, якими торгують заради цілей, які не мають нічого спільного з людськими», — коментує ситуацію Ріа Абу-Ель-Ассал, Тринадцятий англіканський єпископ, глава Єпископальної церкви в Єрусалимі і на Близькому Сході.

Завтра біженцем може стати будь-хто з нас

Ситуація з біженцями дуже наочно показує кризу сучасного суспільства, де гроші цінуються вище за людські життя. На людей, які мігрували з інших країн, часто дивляться як на покидьків суспільства. Але якщо звернути увагу на ситуацію із глобальними кліматичними змінами на планеті, то стане очевидним, що завтра біженцем може стати будь-хто з нас. Мільярди людей вирушать шукати безпечне місце для виживання, коли стихійні лиха торкнуться їхніх домівок... І що тоді???

Шанс на порятунок

Нам необхідно вже сьогодні змінювати формат споживацького суспільства на благотворчий. Ухвалювати закони, що захищають людей, їхнє життя і безпеку, а не приватні капітали окремих індивідуумів. Ще є час побудувати Благотворче суспільство, де людина людині буде опорою і підтримкою, де життя кожного з нас буде цінним і недоторканим.