Текстова версія передачі «Благотворче суспільство». Частина 1. 0:00:00 - 00:12:53
Тетяна: Добрий день, шановні друзі! Сьогодні в студії АЛЛАТРА ТБ ми побесідуємо з шановним Ігорем Михайловичем Даніловим.
Ігор Михайлович: Добрий день!
Тетяна: Ігорю Михайловичу, до нас надходить дуже багато запитань від людей, які цікавляться тим, як жили люди шість і більше тисяч років тому, до часів шумер. Це і часи Гіпербореї, тобто одразу ж після Атлантиди. Тобто як люди відновлювались, і яким було це суспільство. Тому що на сьогодні є дуже багато прикладів того, що це суспільство жило без війн, без збройних конфліктів, без експлуатації одних людей іншими людьми, без злиднів. Тобто, по суті, люди жили дуже мирно і щасливо.
Ігор Михайлович: Так, перший час це було практично ідеальне суспільство, потім це було вже тим, що от ми зараз називаємо благотворчим суспільством. Це, звичайно, цікаво. Тільки от у мене запитання до наших друзів, от їх це цікавить: друзі, а що це вам дасть, от простий приклад, знання того, як хтось жив? Як це допоможе вам і як це відобразиться на житті ваших дітей, ваших онуків, правнуків і таке інше? Ніяк. Навіщо нам жити минулим? Давайте будувати майбутнє. Ось що важливіше? От справді, от дійсно, що важливіше: ми будемо витрачати час, будемо розмовляти про те, як колись хтось жив, або ми будемо робити сьогодні те, що дасть життя завтра? Навіщо нам, скажімо, обговорювати, як жили в благотворчому суспільстві колись, якщо ми можемо побудувати його зараз? От що краще? Ну на мій погляд… Взагалі, як хочете. Є бажання — ми поговоримо, не проблема. Але який коефіцієнт корисної дії буде від нашої з тобою розмови? Задовільнимо допитливість людей? І вони через день забудуть про це. Це ніяк не змінить їхнє життя. От правда ж. Ну як воно змінить ваше життя, друзі мої? Ніяк.
Ігор Михайлович: Але ми можемо змінити життя, і ми можемо зробити світ кращим. Хіба не так? Ось давай повернемося до передачі «Істина і плевели». Адже ми ж там розкрили основні закони: формування образу, нашої уваги, сили нашої уваги, її вкладення — от куди ми її вкладаємо, те ми і реалізуємо. Так, зараз ми розрізнені. Ну так влаштована система, що ми повинні кожен жити, так би мовити, своїми ідеями, своїми образами, без єдності. Тому ми і живемо, як звірі, 6 000 років уже, як ти помітила, з часів шумерів і до сьогодні. Але ми ж можемо все змінити, і ми можемо побудувати навіть ідеальне суспільство, не кажучи вже про благотворче. Правильно? Давайте краще про це поговоримо. Це корисніше.
Тетяна: Добре, Ігорю Михайловичу. Я просто, відверто кажучи, готувалася в ключі такому історичному до передачі, про те, як все-таки це було і як жили люди тоді, тому… Але дійсно все-таки правильно Ви кажете. Я от зараз розумію, що вектор нашої бесіди трішки змінюється вже в іншу сторону, в сторону майбутнього, тому що згідна з Вами в тому (Ігор Михайлович: А що цінніше?) який сенс від минулого от цього (Ігор Михайлович: Ніякий) дійсно немає.
Ігор Михайлович: Минуле вже пішло, і зараз ми будемо говорити про те, чого немає. Або ми будемо говорити про те, що може бути. І від нас залежить — буде це чи ні. Що краще?
Тетяна: Гаразд. Ну в мене є 8 Основ Благотворчого суспільства тоді.
Ігор Михайлович: Ну от бачиш.
Тетяна: Ігорю Михайловичу, перед тим як перейти до 8 Основ, хотілося б дізнатися ось про що: а що таке взагалі благотворче суспільство? Як його Ви бачите? Тобто на кого орієнтоване це суспільство?
Ігор Михайлович: На людину. Благотворче суспільство, от на мій погляд… Звісно, скільки людей, стільки і думок, але, знову-таки, благотворче суспільство воно просте, воно дуже комфортне і зручне для людини. Чому? Тому що воно орієнтоване на блага і свободи людини. І ось в цьому весь сенс благотворчого суспільства. Там немає брехні, там немає обману, і найголовніше — немає влади, тому що вся влада у людини. Немає надбудов над нею — у цьому сенс. І от дивись, скільки відбувається у нас війн, революцій, всяких бунтів людських. І завжди що ми шукаємо? Через що ми ось встаємо одне проти одного?
Тетяна: В пошуках щастя, в пошуках ідеального суспільства, свободи.
Ігор Михайлович: Свободи і всього іншого. А що ми будуємо? Те ж саме. Ось кажуть: убити дракона не можна (Тетяна: Тими ж методами). Перемагаючи дракона, сам стаєш драконом. Чому? От просте запитання. Тому що сам споживацький формат диктує цей сценарій. Правильно? От люди роблять революцію, наприклад, вони прагнуть до кращого, народ піднімається. До влади приходять такі ж тирани, які знову маніпулюють так само нами ж, і ми не отримуємо нічого. Чому? Тому що такий закон споживацького устрою. Ось яким він сформований, таким він і буде, тому що ми залишаємося розрізненими, у нас залишаються свої інтереси, і найголовніше — ми живемо за правом звірів. Тобто, от як звірі, так і ми чинимо одне одному. Ну хоча є прописані закони: ось ООН там створює, інші організації, — як ми повинні жити, от вони декларують. Але всі ці декларації не працюють. Чому? Тому що домінує споживацький формат, тобто нелюдяний формат по відношенню однієї людини до іншої.
Можна це змінити? Легко, друзі мої. Все залежить від нас. І знову ми повертаємося до чого? До єдності нашої уваги, куди ми вкладаємо її всі разом. Якщо ми хочемо жити добре, якщо ми хочемо жити гідно людини, значить, от у це ми і повинні вкладати нашу увагу, тобто наш час, наші сили на побудову майбутнього для себе і, скажемо так, для наших дітей і нащадків.
І от якщо підійти на сьогодні, то в дійсності побудувати благотворче суспільство дуже легко. Я скажу так: якщо ми дійсно цього захочемо, і всі, хто зрозумів увесь сенс і суть самого благотворчого суспільства, про яке ми зараз поговоримо, то побудувати його реально за 10 років. От 10 років — і ми будемо жити в цьому благотворчому суспільстві. Але знову-таки це залежить від людей, від їхніх бажань, їхніх прагнень. Якщо нічого не робити і уповати на когось, що от хтось візьме і зробить, — воно не побудується, тому що благотворче суспільство, воно якраз і є справою усіх людей. Це не просто справа, скажімо, якихось ідейних товаришів, які повинні щось комусь зробити, а це справа усіх і кожного, це наша справа. Правильно?
Тетяна: Так.
Ігор Михайлович: От у цьому і сенс. І всі разом тоді ми це зробимо.
Ігор Михайлович: В будь-якому випадку знайдуться соціопати, тобто, скажемо так, вороги людства, які стануть на шляху благотворчого суспільства. Чому? Ну по-перше, будуть руйнуватися їхні плани на створення своєї імперії, на те, що вони можуть царювати, і їм народ буде служити, як раби. Ну є такі хворі люди. Та це навіть не́люди, людьми їх назвати не можна. Якщо людина виступає проти людства на догоду своїм особистим амбіціям і бажанням, вона втрачає статус Людини. Вона вже не Людина, вона звір. Вона вже настільки ж небезпечна, як, вибачте, небезпечна хвора тварина.
От, наприклад, скажений собака: він корисний чи небезпечний для людства? Чи можна його випускати там, де знаходяться люди? (Тетяна: Звісно ні) От люди в парку відпочивають, а ми випускаємо туди хвору, нездорову тварину, наприклад, таку як доберман або бультер'єр, заражену сказом, в стадії агресії. І ми її випускаємо. Це хороша дія чи погана?
Тетяна: Звісно погана.
Ігор Михайлович: А що потрібно зробити?
Тетяна: Ізолювати, звичайно, звісно.
Ігор Михайлович: Щоб не нанесла шкоду людям. І от будь-хто, хто виступає проти благотворчого суспільства, тобто спрямовано проти людини, він відрізняється чимось від цієї хворої тварини? От чесно. А от над цим варто подумати. Адже жодна нормальна здорова людина ніколи не виступить проти благотворчого суспільства. Чому? Пояснюємо.
Що таке благотворче суспільство? Воно було, от як ти говориш, ще і 6 000 років тому. Ну 6 000 років тому воно закінчило існування своє, скажімо. Не будемо повертатися, ми про це вже розповідали, як воно, що відбулось, і чому ідеальне суспільство перейшло в благотворче. Такий от процес деградації відбувся. А потім благотворче суспільство перейшло в такий от споживацький формат, де людина людині вовк. Ми про це вже розповідали.
Ігор Михайлович: Давай поговоримо про те, що таке ось в дійсності на сьогодні благотворче суспільство. Це те, чого хочуть всі люди. І от ми проводили безліч опитувань протягом уже декількох років по всьому світу. І всі люди відверто говорять те саме, що вони хочуть жити в мирі, вони хочуть жити в любові, у взаємоповазі, у свободі. Вони не хочуть, щоб над ними були якісь надбудови, які ними управляють. Що мається на увазі під цими надбудовами? Коли мала група людей, скажімо, узурпує всі права і блага всього людства або тих людей, які їх обрали. І от це небажання, скажімо, жити у споживацькому форматі, воно у них виражається в бажанні жити однією сім'єю, у свободі.
І от тут мається на увазі: що означає свобода? Адже свобода… ну скажімо, давай подивимось в історію, на сьогоднішній день: от усі борються за свободу, за якісь права і свободи. А за які права і свободи борються люди в дійсності? А от якраз за благотворче суспільство: там, де всі рівні і де всі вільні, там, де немає злочинності.
Текстова версія передачі «Благотворче суспільство». Частина 2
Коментарі (4)
Яна Л
11.04.2021 | 09:22Лариса
11.04.2021 | 21:03Константин (Минск)
10.12.2020 | 20:08Александра
01.12.2020 | 17:47Саша
15.11.2020 | 16:37